Людство ще з зорі цивілізацій вшановувало удачу та прихильність долі, які в Стародавній Греції ототожнювалися з богинею Тюхе (Τύχη), а в Стародавньому Римі — з богинею Фортуною.
Ім’я другої богині відоме сьогодні кожному і може вважатися смисловою аналогією (майже синонімом) слів «удача» та «доля».
Фортуна і її колесо
Слово «фортуна» походить із латинської мови та дослівно перекладається як «доля». Спочатку воно було пов’язане з культом Фортуни, який виник задовго до розквіту Римської імперії, імовірно, у Лації серед італійських племен у період з X по VII століття до нашої ери.
Існує припущення, що латини шанували цей культ ще до переселення на Апеннінський півострів і принесли цю традицію з собою. Прямих доказів цього немає, однак достеменно відомо, що Фортуну вшановували у Стародавньому Римі вже у VI столітті до нашої ери. Свідченням цього є давній храм, збудований шостим царем Риму — Сервієм Туллієм — на березі річки Тибр у період з 578 по 534 рік до нашої ери.
Спершу Фортуну шанували землероби, які щороку 24 червня відзначали свято Fortis Fortunae. Вважалося, що прихильність богині приносить сприятливі умови для рясного врожаю: теплу погоду, дощі та повені. Згодом цю традицію перейняли й скотарі, оскільки їхній добробут також залежав від родючості пасовищ.
Приблизно в той самий період у Римі вже існувала богиня врожаю та родючості — Церера, що викликає сумніви щодо римського походження культу Фортуни. Найімовірніше, цей культ був запозичений від італійських племен або від стародавніх греків і розвивався паралельно з традиційною римською міфологією.
Пізньоримська Фортуна
Точно не відомо, коли і як у Римі зародився культ Фортуни, але в часи його розквіту популярність богині долі та удачі була величезною. По всій території колишньої Римської імперії знайдено тисячі вівтарів і каплиць, присвячених Фортуні, а також десятки тисяч зображень і гравюр, знайдених під час археологічних розкопок.
Образ богині долі зображувався на стародавніх монетах, предметах побуту, ремісничих виробах і домашніх вівтарях. За кількістю шанувальників Фортуна могла зрівнятися з Меркурієм — богом багатства, торгівлі та прибутку.
Варто відзначити, що Фортуна була частиною культу римських імператорів під іменем Fortuna Augusta. Особливого вшанування вона зазнала у 19 році до нашої ери — після переможного повернення Октавіана Августа зі Сходу.
Богиню часто зображували з рогом достатку та колесом, у супроводі інших алегоричних постатей: Felicitas (щастя), Hilaritas (радість), Concordia (злагода), Fides (вірність). Починаючи з I століття нашої ери, Фортуну часто зображали разом з Ісідою — богинею жіночності та материнства.
Крім давнього храму Сервія Туллія на березі Тибру, збудованого у VI столітті до нашої ери, пізніше Фортуні було присвячено й інші величні храми. У 194 році до нашої ери було побудовано храм Fortuna Primigenia, у 180 році до нашої ери — храм Fortuna Equestris, а у 101 році до нашої ери — храм «Щастя цього дня» (Fortuna Huiusce Diei).
Слава богині долі пережила і падіння Римської імперії. Культ поширився всією Західною Європою і неофіційно існував упродовж усього середньовіччя. Навіть у новий час ім’я богині не було забуте — у 1852 році на її честь було названо відкритий астероїд.
Сьогодні слово «фортуна» частіше асоціюється не зі стародавньою римською богинею, а з удачею та долею. Колесо фортуни (рулетка) є відомим символом у кожному казино, а вислів «улюбленець фортуни» означає людину, якій щастить у всіх починаннях.
Попри цифрову епоху, багато людей у світі досі більше покладаються на удачу, ніж на здоровий глузд і точні розрахунки. Вислів «довіритися Фортуні» навряд чи коли-небудь застаріє, хоча сьогодні роль богині частіше виконує генератор випадкових чисел.